CENELEC стандарти для ЕМС

Стандарти та норми ЕМС визначають умови, правила та методи випробувань, пов’язані з електромагнітною сумісністю. Вони також визначають межі та мінімальні рівні випробувань для електричних та електромагнітних випромінювань. Стандарти ЕМС визначають методи випробувань, випробувальне обладнання та випробувальні середовища, які полегшують порівняння вимірювань та повторюваність випробувань.

Міжнародні, національні або регіональні організації та суб'єкти несуть відповідальність за визначення та розробку стандартів ЕМС. Стандарти IEC є глобальними та слугують основою для європейських і національних стандартів.

IEC відповідає, серед іншого, за технічний комітет CISPR, який публікує стандарти, що стосуються радіочастотних перешкод.

У ЄС CENELEC (Comité Européen de Normalisation Électrotechnique) відповідає за визначення стандартів ЕМС. Стандарти, що публікуються CENELEC, позначаються префіксом EN (European Norm) і є ідентичними у всіх країнах-членах CENELEC.

Найпростіший спосіб продемонструвати відповідність пристроїв та обладнання — використовувати відповідні стандарти EN та IEC під час тестування пристроїв на електромагнітну сумісність. Під стандартами ЕМС зазвичай розуміють стандарти, що стосуються випромінювання та стійкості до перешкод пристроїв. Стандарти ЕМС поділяються на основні стандарти, загальні стандарти та стандарти для продукції або груп продукції.

Стандарти, що визначають і стандартизують найважливіші параметри перешкод, а також відповідні методи та умови випробувань і вимірювань, називаються базовими стандартами ЕМС. Базові стандарти — це стандарти, на які посилаються інші стандарти ЕМС (загальні стандарти, стандарти на продукцію тощо). Базові стандарти можна умовно розділити на три категорії — робоче середовище, стійкість до перешкод, випромінювання, установка та придушення.

Базові стандарти, що стосуються робочого середовища, класифікують та описують різні електромагнітні середовища та рівні сумісності.