Директива EMCD додаткові вимоги

Директива EMCD - Директива 2014/30/ЄС щодо електромагнітної сумісності, не містить будь-яких додаткових вимог, у тому числі щодо якості продукції. Іноді можливі комерційні контракти, які визначають додаткові вимоги до електромагнітної сумісності, які не відповідають законодавству і є суто діловими угодами, предметом переговорів між двома зацікавленими сторонами. Однак ці вимоги не можуть суперечити основним вимогам Директиви 2014/30/ЄС і в разі, якщо контракт знижує вимоги, що тягне за собою невідповідність, такі продукти не можуть бути розміщені на ринку Європейського Союзу і маркуватися знаком СЕ (CE Marking).

Основні вимоги в Директиві з електромагнітної сумісності розділені на дві частини:

«Загальні вимоги» для всього обладнання (наприклад, пристрої та стаціонарні установки). Ці загальні вимоги охоплюють всі відповідні електромагнітні явища як для випромінювання, так і для імунітету.

«Особливі вимоги до стаціонарних установок», які чітко визначені в статті 3.1.3 Директиви з ЕМС 2014/30/ЄС.

Нотифікований орган ЄС International Center for Quality Certification–ICQC, номер нотифікації 2549, проводить роботи з оцінки відповідності електричного обладнання, електронних приладів та інших пристроїв з електричними або електронними деталями, здатних створювати електромагнітні перешкоди або схильних до впливу таких перешкод, Додаток III - процедура перевірки типу ЄС (модуль B), з подальшою видачею EU type examination certificate - ЄС Сертифікат випробування типу, заснованому на внутрішньому контролі виробництва (модуль C).

Продукція повинна відповідати основним вимогам і дотримання цих основних вимог повинно бути продемонстровано шляхом застосування однієї з процедур оцінки відповідності.

Процедури оцінки відповідності пристрою вимагають від виробника створення технічної документації. Ця документація дозволяє оцінювати відповідність пристрою відповідним вимогам і включає в себе адекватний аналіз і оцінку ризику. У Директиві EMCD поняття ризику відноситься до ризиків щодо цілей захисту електромагнітної сумісності, зазначених у Додатку I «Основні вимоги», а не до безпеки. Виробник повинен провести оцінку ЕМС і несе повну відповідальність за застосування відповідного методу оцінки.

Оцінка відповідності вимогам щодо електромагнітної сумісності повинна враховувати всі нормальні передбачувані робочі умови пристрою.

У тих випадках, коли пристрій може приймати різні конфігурації (в тому числі програмне забезпечення), оцінка електромагнітної сумісності підтверджує, що пристрій відповідає основним вимогам «у всіх можливих конфігураціях, визначених виробником як їх передбачуване використання».

На практиці оцінка ЕМС повинна виконуватися відповідно до певної методології.

Для оцінки ЕМС можливі три методи:

- Застосування узгоджених стандартів ЕМС, які перевірили, чи відповідає обраний узгоджений стандарт всім явищам, що відносяться до продукту.

- Оцінка ЕМС, в якій не були застосовані гармонізовані стандарти, і виробник застосовує свою власну методологію.

- Змішана оцінка, що поєднує два попередні методи. Наприклад, можна використовувати узгоджені стандарти для охоплення явищ викидів і детальну технічну оцінку ЕМС для аспектів імунітету.

У будь-якому з трьох варіантів, необхідно тестування продуктів відповідно до вимог по ЕМС. Гармонізовані стандарти надають визнану методологію для підтвердження відповідності основним вимогам і зазвичай є кращим способом продемонструвати відповідність. Використання відповідних узгоджених стандартів EMC для охоплення всіх основних вимог еквівалентно проведенню оцінки ЕМС. Якщо це не так, то виробник повинен буде підтвердити, що вжиті заходи є адекватними для забезпечення відповідності EMCD.

Якщо виробник збирає кінцевий пристрій з використанням компонентів від інших виробників, виробник кінцевого пристрою повинен зберігати загальний контроль і відповідає за відповідність вимогам кінцевого продукту і несе повну відповідальність. СЕ маркування є обов'язковим.