Контролює продукцію, що надходить на ринок Європейського союзу.

Європейська сертифікація продукції.

1. Держави-члени призначають митні органи, один або декілька органів з нагляду за ринком або будь-який інший орган на своїй території як органи, відповідальні за контроль над товарами, що надходять на ринок Союзу.

Кожна держава-член повинна інформувати Комісію та інші держави-члени про органи, зазначені в першому підпункті, та про сфери своєї компетенції за допомогою інформаційної та комунікаційної системи, згаданої в статті 34 Регламенту 2019/1020.

2. Органи, призначені відповідно до пункту 1, повинні мати необхідні повноваження та ресурси для належного виконання своїх завдань, згаданих у цьому пункті.

3. Продукти, що підпадають під дію законодавства Союзу, які повинні бути поміщені під митну процедуру «випуск для вільного обігу», підлягають контролю з боку органів, зазначених у пункті 1 цієї статті. Вони повинні здійснювати ці заходи контролю на основі аналізу ризиків відповідно до статей 46 і 47 Регламенту (ЄС) № 952/2013 і, у відповідних випадках, на основі підходу, заснованого на оцінці ризику, як зазначено в другому підпункті статті 11. (3) цих Правил.

4. Інформація про ризик повинна бути обмінена між:

•    органами, призначеними відповідно до пункту 1 цієї статті відповідно до статті 47 (2) Регламенту (ЄС) № 952/2013; та

•    митними органами відповідно до статті 46 (5) Регламенту (ЄС) № 952/2013.

У випадках, коли стосовно товарів, що підпадають під дію законодавства Союзу, які перебувають або в тимчасовому зберіганні, або поміщені під митну процедуру, відмінну від «випуску для вільного обігу», митні органи в першому пункті в'їзду мають підстави вважати, що ці товари не відповідають чинному законодавству Союзу або становлять ризик, вони повинні передавати всю відповідну інформацію до компетентного митного органу місця призначення.

5. Органи з нагляду за ринком повинні надавати органам, призначеним відповідно до пункту 1, інформацію про категорії продуктів або ідентифікатори економічних операторів, в яких виявлено більш високий ризик недотримання вимог.

6. До 31 березня кожного року держави-члени повинні подавати Комісії детальні статистичні дані, що охоплюють заходи контролю, які проводяться органами, призначеними відповідно до пункту 1, щодо продукції, на яку поширюється законодавство Союзу протягом попереднього календарного року. Статистичні дані повинні охоплювати кількість втручань у сфері контролю над такими продуктами щодо безпеки та відповідності продукції.

Комісія повинна складати звіт до 30 червня кожного року, що містить інформацію, надану державами-членами за попередній календарний рік, та аналіз поданих даних. Звіт публікується в інформаційній та комунікаційній системі, зазначеній у статті 34.

7. Коли Комісії стане відомо про серйозний ризик, пов'язаний з продукцією, що підпадає під дію законодавства Союзу, яка імпортується з третьої країни, вона повинна рекомендувати відповідній державі-члену Європейського Союзу вжити відповідних заходів щодо нагляду за ринком.

8. Комісія, після консультацій, може прийняти виконавчі акти, що встановлюють контрольні показники та методи перевірки на основі загального аналізу ризиків на рівні Союзу, щоб забезпечити послідовне дотримання законодавства ЄС, посилити контроль над продуктами при виході на союзний ринок та забезпечити ефективний і єдиний рівень контролю. Ці виконавчі акти повинні бути прийняті відповідно до процедури, згаданої в статті 43 (2).

9. Комісія повинна прийняти виконавчі акти, що додатково уточнюють деталі даних, які повинні бути представлені відповідно до пункту 6 цієї статті. Ці виконавчі акти повинні бути прийняті відповідно до процедури експертизи, згаданої в статті 43 (2).