RoHS, хто відповідає за дотримання вимог

RoHS означає Директиву про обмеження та застосування небезпечних речовин у певній електронній та електричній продукції. Ці речовини вважаються небезпечними для навколишнього середовища і особливо небезпечними з точки зору професійного впливу на етапах виробництва та утилізації. Законодавство обмежує застосування таких речовин:

Кадмій (0,01%)

Свинець (0,1%)

Ртуть (0,1%)

Шестивалентний хром (0,1%)

Полібромовані біфеніли (ПБД) (0,1%)

Полібромовані дифенілові ефіри (ПБДЕ) (0,1%)

Біс(2-етилгексил) фталат

Бутилбензилфталат (BBP) (0,1%) Дібутилфталат (ДБФ) (0,1%)

Діізобутилфталат (ДІБФ) (0,1%)

Обмеження на використання цих матеріалів поширюється на широкий спектр обладнання від телекомунікаційних пристроїв, таких як персональні комп'ютери, до невеликих побутових приладів, таких як пилососи.

Оскільки директива застосовується до будь-якого продукту, що продається або виробляється для використання в ЄС, виробники за межами Європи повинні знати правила, якщо вони мають будь-яке бажання зробити свої продукти доступними для використання в Європейському Союзі.

Не тільки в Європі, але й в інших регіонах і країнах по всьому світу є аналогічні директиви, вже реалізовані або розроблювані.

Щоб відповідати вимогам RoHS та інших нормативних вимог, виробникам необхідно забезпечити, щоб весь їх ланцюжок поставок не тільки використовував матеріали, що відповідають вимогам RoHS, але й міг надати документацію, необхідну для демонстрації цього.

Виробництво електротехнічної продукції може включати безліч різних складових: від постачальників сировини до виробників запчастин. В результаті може бути важко зрозуміти, хто саме відповідає за дотримання таких директив, як RoHS. У цьому випадку відповідальність лежить на тому, що в директиві називається «виробник» обладнання.

Виробник визначається як будь-хто, хто:

·         Виробляє та продає електронне обладнання під власною торговою маркою.

·         Перепродає обладнання інших постачальників під власною торговою маркою.

·         Несе відповідальність за імпорт або експорт відповідного обладнання в країну, на яку поширюється директива RoHS.

Таким чином, з урахуванням цього визначення прерогатива забезпечення відповідності для виробника означає повернення через ланцюжок поставок до постачальників сировини для отримання необхідних декларацій та сертифікатів відповідності.

Щоб орієнтуватися відповідно до директиви RoHS, виробники повинні переконатися, що всі постачальники матеріалів і деталей, які вони використовують, добре обізнані про директиву і можуть допомогти їм у забезпеченні відповідності.

Постачальник матеріалів також повинен мати чітке уявлення про те, які матеріали, які вони поставляють, відповідають вимогам RoHS, щоб, коли виробник звертається до них, він міг дати рекомендації про те, які рішення для матеріалів є життєздатними. Для будь-якого виробника директива RoHS є важливим фактором. Щоб це не стало проблемою, необхідно задіяти весь ланцюжок поставок, від виробників запчастин до постачальників сировини. Дотримання директиви RoHS має бути відносно простим процесом за рахунок чіткої комунікації та забезпечення ведення всіма організаціями, що беруть участь, відповідної документації.

Директива 2015/863 також відома як RoHS 3, яка переглядає раніше прийняту, додає обмеження для 4 додаткових фталатів. Згідно з новими керівними принципами, обов'язкове тестування тепер потрібно 10 речовин.

Директива 2002/95/EC опублікована в 2002 році і обмежує шість небезпечних матеріалів, виявлених в електротехнічній продукції, діє з 1 липня 2006 року.

Оновлене законодавство RoHS (2011/65/EU), відома як RoHS 2, діє з 2011 року. Вона встановила, що для маркування CE на виробах необхідна відповідність RoHS. З 22 липня 2019 року діє Директива 2015/863, відома як RoHS 3, яка додала чотири заборонені речовини для всього електричного та електронного виробництва. Ці речовини являють собою фталати, які в основному використовуються як пластифікатори ізоляційних матеріалів.